потаємні почуття

1. n

близький, (щирий, нерозлучний) друг

2. adj

1) глибокий, заповітний, потаємний

2) внутрішній

3) інтимний, особистий

4) любовний, інтимний

5) близький, тісний, задушевний; нерозлучний, щирий, дружній, приязний

6) добре обізнаний (у чомусь)

7) ґрунтовний, глибокий (про знання)

8) однорідний (про суміш)

1) натякати, говорити натяками, давати зрозуміти

2) побіжно згадувати

3) амер. офіційно заявляти; доводити до відома, повідомляти

* * *

1) близький, задушевний друг

2) особа, яка користується довірою кого-небудь

1) глибокий; (по)таємний; внутрішній

2) інтимний, особистий

3) близький, дружній, приятельський; який забезпечує можливість самоти

4) добре знайомий ( з чим-небудь); глибокий, ґрунтовний ( про знання)

5) однорідний ( у суміш)

1) натякати, говорити натяками; давати зрозуміти; мимохіть, мигцем згадувати

2) aмep. офіційно заявляти

1. n

1) внутрішня частина; внутрішній простір; середина

2) внутрішній бік, внутрішня поверхня (чогось)

3) виворіт, спід

4) бік тротуару, що прилягає до будинків

5) тж pl нутрощі (кишки, шлунок)

6) розм. нутро, душа; потаємні думки і почуття

7) розм. середина (більша частина) певного періоду часу

8) розм. пасажир, місце якого всередині автобуса (поштової карети, диліжанса)

9) амер., розм. секретна інформація

10) таємний агент підприємця (у профспілці тощо)

11) спорт. півсередній нападаючий, інсайд

12) друк. внутрішній бік аркуша (в газеті тощо)

2. adj

1) внутрішній

2) що робиться (виконується) у приміщенні

3) який працює у приміщенні (вибої тощо)

4) амер., розм. таємний, секретний; прихований

3. adv

1) усередину

2) усередині

4. prep

1) усередині, у, в

2) усередину, у, в

* * *

1) внутрішній простір; внутрішня частина; інтер'єр; внутрішня сторона або поверхня ( чого-небудь); зворотний бік, виворіт

2) часто pl нутрощі (шлунок, кишечник); нутро, душа; таємні думки е почуття

3) середина або частина періоду часу

4) icт. пасажир, усередині диліжанса

5) секретна інформація

6) cпopт. напівсередній нападаючий, інсайд

7) пoлiгp. внутрішня сторона аркуша ( у газеті)

1) внутрішній; aмep. який здійснюється, відбувається у приміщенні, вибої

2) таємний, прихований; "свій"

1) усередину; усередині

2) (of) у межах

АНТРОПОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА - методологія вивчення історичної реальності, започаткована групою "нових істориків" у Франції, об'єднавчим центром яких став ж. "Аннали", створений Блоком та Февром (у 1929 - 1938 рр. - "Аннали економічної й соціальної історії"; у 1939 - 1941 рр. - "Аннали соціальної історії", "Збірники із соціальної історії"; од 1945 р. - "Аннали. Економіка, суспільства, цивілізації"). Задум Блока націлено на глобальне вивчення соціальної й ментальної історії під кутом зору А. і. Заперечуючи штучне розтинання людини на homo religiosus, homo oeconomicus або homo politicus, Блок вважає, що історія покликана вивчати людину в єдності усіх її соціальних виявів (суспільні відносини і трудова діяльність, форми свідомості й колективні почуття, правотворчість та фольклор тощо). Заперечуючи апріоризм в історичному пізнанні, Блок стверджує, що людина за своєю природою є "великою змінною величиною" ("Апологія історії", 1949). Повернути історичному знанню втрачений ним гуманістичний зміст закликає однодумець Блока Февр (1878 - 1956), один зі збірників праць котрого має характерну назву "За історію в усій її повноті" (1962) К. апітальною для історичного пізнання він вважав проблему співвідношення особистої ініціативи індивіда та соціальної необхідності, те, які ідеї й учинки певної людини набувають значущості історичного діяння ("Доля: Мартин Лютер", 1928; "Проблема невір'я в XVI столітті: релігія Рабле", 1942 та ін.). Видатна людина - дитина свого часу і найдосконаліший виразник його культури й способів пізнавання світу, але вона не розчиняється у колективній свідомості: Рабле і Лютер - не "герої епохи", а її "герольди" (провісники). Февр наполягає на необхідності вкорінити людські й суспільні феномени, які вивчає історик, у природне оточення ("Земля та людська еволюція: Географічний вступ до історії", 1922). Водночас історик повинен прагнути віднайти ті інтелектуальні процедури й способи світосприймання, що властиві людям певної епохи, але не усвідомлюються ними уповні. Історик має "підслухати" мимовільні людські "обмовки", тобто уважно вивчати "словник" епохи, як і притаманні її сучасникам символічні дії, поведінку ("все причетне до людини, залежне од людини, похідне від неї, те, що засвідчує її присутність, діяльність, смаки й способи існування людини"); вивчати літературні й мистецькі свідчення, конфігурації полів і характер пейзажів, дані археології й історії техніки ("змусити промовляти німі речі"). Тим самим уможливлюється осягнення неповторних особливостей кожної цивілізації, притаманної їй системи світоспоглядання (світорозуміння та світовідчування), "потаємної" внутрішньої гомогенності культури. Не випадково антропологічно орієнтовану історію часто поіменовують "історією ментальностей" (нерефлектованих своїми носіями світоглядних настанов).